Чому старі кінотеатри кращі за нові — і як їх зберегти
Що ми втратили разом із кінотеатрами
Старі кінотеатри з високими стелями, дерев’яними стільцями, звуком, який глухо відбивається від штукатурки, — це не просто ностальгія. Це інша якість перегляду і, що важливо, інша культура сприйняття фільму.
Коли ці простори зачиняються — ми втрачаємо не просто локації. Ми втрачаємо досвід, у якому кіно — не фон для попкорну, а подія.
Що робить старі кінотеатри особливими?
- Атмосфера участі, а не сервісу
У старих кінотеатрах усе відчувається по-іншому: від плакатів, намальованих вручну, до програми на паперовому буклеті. Це не просто сеанс — це занурення в контекст, у місто, у його ритм. - Архітектура і звук
Великі зали, глибокі посадкові ряди, ехо, неідеальна акустика — усе це формує унікальне звучання фільму. У нових комплексах усе уніфіковано: однаково гладко, однаково технічно. - Вибір фільмів
Часто старі кінотеатри — це місце артхаусу, ретроспектив, фестивального кіно. Там ще можна побачити фільми, яких не буде на Netflix, і не в дублі. - Люди, які приходять
Публіка — не випадкова. Люди йдуть на конкретний фільм, а не просто «на щось новеньке». У таких залах немає шуму, миготіння телефонів, балачок. Є повага до екрану.
Чому вони зникають?
- Витрати на утримання старих будівель
- Відсутність інвесторів, зацікавлених у невеликих, неприбуткових просторах
- Нерентабельність у порівнянні з великими мережами
- Низький інтерес з боку міської влади до культурної інфраструктури
А чи потрібні вони нам?
Це не про романтизацію минулого. Це про культурне різноманіття. Світ, де є тільки великий кіноцентр у ТРЦ — це світ без місця для тихих історій, для кіно без бюджету на рекламу, для спільнот.
Якщо ми не захищаємо старі кінотеатри — ми добровільно віддаємо право на вибір.
Як їх можна зберегти?
- Ходити туди
Просто підтримувати гривнею. Купувати квитки. Запрошувати друзів. Писати про це. - Робити їх культурними хабами
Кіно, лекції, події, вечори пам’яті, дискусії — це спосіб вдихнути в простір нове життя. - Підтримувати ініціативи з реставрації
У багатьох містах існують локальні ініціативи зі збереження кінотеатрів. Достатньо просто бути в курсі, поширити інформацію, підписати петицію. - Залучати локальний бізнес
Кав’ярні, книгарні, бренди можуть стати партнерами. Головне — вірити, що кінотеатр може бути не тільки минулим.
Де ще можна відчути кіно як зустріч
- Київ — кінотеатр «Жовтень»
Подільська класика з 1931 року. Програма — від прем’єр до фестивалів, зали різних форматів, інклюзивний простір, міцна локальна аудиторія. - Львів — кінотеатр «Коперник»
Один із найтепліших кінотеатрів міста. Малоекранний, але з атмосферою. Окрема програма для дітей і спецпокази українського кіно. - Харків — Bommer Cinema
Працює з 1908 року. Один із найстаріших кінотеатрів Європи. Покази мовою оригіналу, незалежне кіно, камерний зал. - Одеса — кінотеатр «Родіна»
Місце артхаусу й фестивальних фільмів. Головний простір для кіноподій на Півдні. Класична радянська будівля з сучасним наповненням. - Івано-Франківськ — кінотеатр «Люм’єр»
Великий простір, що балансує між масовим і авторським. Працює як культурний центр: проводяться читання, дискусії, кіноподії. - Чернівці — кінотеатр «Чернівці»
Єдиний великий кінотеатр міста з історичною стилістикою. Показує мейнстрім і ретро-фільми, працює з локальними фестивалями.
Висновок
Старі кінотеатри — це не про «ретро», це про можливість бачити кіно глибше.
Якщо вони зникнуть — ми залишимось у реальності, де кіно буде лише продуктом.
А не зустріччю.
